Найбільші епідемії та пандемії в історії людства
У зв’язку із небезпекою спалаху нових епідемій увага вчених прикута до вивчення закономірностей та особливостей їхнього виникнення й поширення. Дуже важливо дослідити й проаналізувати наслідки спалахів хвороб, що відзначалися високою смертністю та увійшли в історію як найбільші епідемії та пандемії.
Епідемією прийнято називати рівень захворюваності, що значно перевищує звичайний або виникає там, де раніше хвороби не було. Епідемії притаманне розповсюдження в межах однієї популяції (наприклад, населення країни), а пандемії – вихід за межі однієї популяції (охоплює країни, континенти).
Люди й досі не навчились точно визначати кількість жертв пандемії чи епідемії. Часом важко встановити, що ж спричинило таку високу смертність. Людство потерпало від пошестей дуже давно, і перші письмові згадка про епідемію трапляються ще у Геродота. Він описав епідемію прокази у Персії у 5 – 6 ст. до н. е. Звичайно, з розвитком медицини деякі хвороби вдалося подолати (наприклад, чорну віспу), проте деякі й досі нагадують про себе, забираючи тисячі життів щороку.
Найбільші в історії людства епідемії (epicdisasters.com)
Грип «іспанка» (1918 – 1919 рр.)Найжорстокіша епідемія грипу, котра, ймовірно, почалася в Америці й поширилась на решту континентів. Такому швидкому розповсюдженню сприяла висока вірулентність штаму вірусу грипу і війна. Мабуть, немає потреби детально пояснювати роль останнього чинника у швидкому міжконтинентальному поширенні хвороби. За підрахунками, ця пошесть за півроку забрала від 50 до 100 млн. життів. До того ж, грипом тоді хворіли не тільки діти чи літні люди, а й працездатне молоде населення. Його частка становила майже 8%. Порівняйте ці цифри з кількістю населення на той час – 1,8 млрд. Вчені спрогнозувати, що якби така пандемія виникла сьогодні, то жертвами її стали б 350 млн. людей. Лікарні не змогли б справитися з великим напливом хворих, не всім була б надана медична допомога. Такі «страшилки» розповідаються не для того, щоб лише налякати, а й щоб підготуватися до можливої епідемій. А така ймовірність була продемонстрована у 2000 році, коли виник спалах атипової пневмонії.
«Чорна смерть», XIV-XV ст., наступні спалахи аж до XVІІІ ст.Таку назву дали бубонній чумі, що за століття забрала близько третини тогочасного населення Європи – 34 млн. людей. Стільки ж жертв чуми було в Китаї та Індії. Епідемія не оминула і Близького Сходу. За 1348 – 1349 рр. у Сирії від недуги загинули 400 тис. людей; багато померли і в країнах Африки. Можна стверджувати, що чума за 100 років забрала 100 млн. життів. Стільки ж загинули від «іспанки», але тільки протягом півроку! Чуму викликає збудник Y.pestis. Вона має три форми: бубонну, легеневу та септичну. Через подібність клініки до жертв чуми могли бути зараховані хворі, що насправді померли від сибірки або ж геморагічних лихоманок (наприклад, лихоманки Ебола). Тож цілком і повністю списувати середньовічні епідемії на чуму не можна.
МаляріяДосі малярія залишається найнебезпечнішою вбивцею. Щодня від неї помирають 2800 дітей, а за рік – 2,7 млн. людей в усьому світі. Найгірше те, що цю хворобу вдавалося стримувати широким застосуванням ДДТ, від якого гинув переносник – малярійний комар. А зараз застосування ДДТ заборонено в багатьох країнах. Тож малярія і надалі вбиває.
СНІД, 1981 З 1981 року, коли вперше був поставлений діагноз СНІД (самого збудника відкрили на кілька років пізніше), від цієї хвороби загинули 25 млн. людей. Здається, небагато порівняно з тим, скільки помирають від грипу, однак за поширення цієї хвороби відповідальні самі люди. Епідемію легко було б зупинити, якби люди змінили свою поведінку. Адже СНІД не передається ні повітряно-крапельним шляхом, ні через воду чи продукти.
ГрипЛише у США щороку від грипу гине 36 тис. людей. Для порівняння: від СНІДу помирають 15 тис.
Юстиніанська чума, 541 р. н. е.Найбільш вірогідно, що це була бубонна форма чуми. На піку епідемії в Константинополі гинули 10 тис. людей щодня, а за весь час епідемія забрала близько чверті населення Близького Сходу.
Перша пандемія холери, 1817 – 1823 рр. Цю хворобу викликає холерний вібріон, що заражає продукти і питну воду. Перша епідемія розпочалась у Калькутті й швидко сягнула масштабів пандемії, розповсюдившись по Індії, Європі та Росії. Лише серед англійських військових (Калькутта була на той час столицею британської корони в Індії) втрати сягнули 100 тис. Кількість же усіх загиблих невідома. Відтоді було сім спалахів епідемії холери, останній датується 1961 роком. За даними ВООЗ, у 1999 році від холери загинули 9 тис. людей.
Антоніанська чума, 165 – 180 рр.Щодня у Римі гинуло 5 тис. людей, а за всю епідемію вітряної віспи померли 5 млн.
Азійський (російський) грип, 1889 – 1890 рр.Лише за два місяці після першого зареєстрованого випадку захворювання епідемія сягнула берегів Північної Америки. Звідти перекинулась на Південну Америку, а з часом – в Австралію та Індію. Тож мала місце пандемія, яка забрала лише у Західній Європі 250 тис. життів.
Епідемія вітряної віспи серед корінного населення Америки, 1492 – 1900 рр.До Колумба кількість населення Америки сягала 75 млн., з них 12 млн. населяли Північну Америку. До 1900 року корінного населення Північної Америки зменшилося до 273 тис. Кого звинуватити у такій величезній різниці? Звичайно, багато факторів вплинули на скорочення численності індіанців. Однак цілком справедливо стверджувати, що винна завезена з Європи вітряна віспа, проти якої індіанці не мали жодного імунітету.
Епідемії висипного тифуЗбудником хвороби є рикетсія, а переносником – воші. Вчені припускають, що під час відступу Наполеона з Росії саме висипний тиф став причиною високої смертності французьких солдатів. До того ж, епідемія повторилася під час Першої світової війни, забравши 9 млн. життів. Уже під час Другої світової війни завдяки широкому застосуванню ДДТ кількість захворілих не досягла рівня епідемії.
Поліомієліт Висока ефективність профілактики захворювання вакцинацією була доведена тим, що з 1955 року випадки поліомієліту не реєструються в багатьох державах, зокрема в США. Проте ще й досі окремі випадки захворювання трапляються, переважно у тих країнах, де вакцинація неповна.
Епідемія сальмонельозуЗвичайно, із розвитком гігієни й санітарії ця хвороба, що передається фекально-оральним шляхом, не призводить до масштабних наслідків. Збудником є сальмонела, а найпоширенішим шляхом, через який вона потрапляє до організму, залишається вода. Жертвою цієї хвороби став чоловік і син королеви Великобританії – Вікторії. З 1906 року стало відомо, що джерелом можуть бути й ті люди, котрі самі не хворіють на сальмонельоз, а лише переносять збудника. Так, нью-йоркська кухарка Мері Малон у 1906 році стала причиною захворювання 33 людей, троє з яких померли. Сама жінка не хворіла. На вимогу відсторонення від кухні Малон не погодилась, і її довічно було ізольовано на карантин на одному з островів. Відтоді вчені виявили десятки людей-носіїв і підрахували, що через них того ж 1906 року померло ще 600 людей.
