Найвидатніші філософи усіх часів

Філософія – одна з найпідступніших гуманітарних наук. Саме вона ставить найголовніші і найскладніші питання, такі як: що таке буття? для чого ми у цьому світі? у чому сенс життя?

Про кожне з цих питань було написано чимало книжок, автори яких мали на меті дати нам відповідь, та нерідко самі заплутувались у пошуках істини.

Серед багатьох філософів усіх часів особливо відзначились десять, пише stylusmagazine.com. Саме вони розв’язували найбільш значущі питання людства, закладали основи філософської думки.

Найвидатніші філософи усіх часів (stylusmagazine.com)

Парменід1. Парменід (близько 510 до н. е.) Як багато філософів до Сократа, Парменід вирізнявся незбагненністю й певною божевільністю. Він став засновником філософської школи в Єлеї. Із праць філософа до нас дійшла лише його поема «Про природу». Займався питаннями буття та пізнання. Покладав, що буття існує, а небуття не існує. Оскільки мислення – це і є буття, а про небуття мислити неможливо, то й самого небуття не існує. Дещо божевільно, але логічно, чи не так?

Аристотель2. Аристотель (384−322 до н. е.) І Сократ, і Платон були могутніми стовпами античної філософії, але прочитавши праці Аристотеля, розумієш, що ця людина була крім усього іншого й великим просвітником. Концепції школи Аристотеля продовжили його численні учні, тож сучасним науковцям часто складно визначити приналежність тих чи інших робіт руці великого мислителя. Він став першим ученим, який уклав різнобічну систему філософії – основу багатьох сучасних наук. Аристотель був основоположником формальної логіки. Його погляди на фізичний бік світу сильно вплинули на подальший розвиток людської думки.

Марк Аврелій3. Марк Аврелій (121−180) Марк Аврелій відзначився тим, що був не лише римським імператором, а й одним із видатних філософів-гуманістів свого часу. Його робота «Медитації» була написана не для сторонніх очей. Це був спосіб висловити переконання філософів-стоїків, а іноді й незгоду з їхніми ідеями. Стоїцизм для більшості римлян і греків був не лише шляхом терпіння, але й способом визначити шляхи до щасливого життя. Книга Марка Аврелія легко читається і може допомогти влагодити життєві негаразди і сучасним людям. Цікаво, що ідеї гуманізму, які сповідував імператор, не заважали йому переслідувати перших християн.

Ансельм Кентерберійський4. Святий Ансельм Кентерберійський (1003−1109) Католицький богослов, середньовічний філософ, якого вважають батьком схоластики, відомий працею Proslogium. У ній він вивів непорушні докази існування Бога. Відомі його вислови – «Віра, що вимагає розуміння» та «Вірую, щоб зрозуміти» – згодом стали гаслами августинської філософської школи, а його послідовники (зокрема Фома Аквінський) поділяли точку зору Ансельма Кентерберійського на відношення віри та розуму.

Бенедикт Спіноза5. Бенедикт Спіноза (1632−1677) Спіноза виріс у єврейській сім’ї, котра жила у Нідерландах. У віці 24 років його відлучили від єврейської громади, головним чином через ідеї, котрі суперечили усталеним у суспільстві традиціям. Переїхавши до Гааги, Спіноза усе своє подальше життя заробляв на хліб шліфуванням лінз і приватними уроками. У перерві між цими тривіальними заняттями він писав філософські трактати. «Етика» вийшла вже по смерті Спінози. Праці філософа являють собою синтез наукових ідей Середньовіччя і Стародавньої Греції, філософії стоїків, неоплатоністів та схоластиків. Намагався поширити «коперниківську революцію» на сфери метафізики, психології, етики та політики.

Артер Шопенгауер6. Артур Шопенгауер (1788−1860) Його описують як маленького потворного песиміста, що все життя провів з матусею і котом. Яким чином він опинився серед найвидатніших мислителів? «Воля – це річ у собі» – один із афоризмів Шопенгауера, що є водночас його візитною карткою. Цікаво, що Шопенгауер був атеїстом, разом з тим симпатизуючи християнству. Він вивчав філософію Сходу й захоплювався працями Еммануїла Канта. Шопенгауер увійшов до когорти найяскравіших представників ірраціоналізму.

Фрідріх Ніцше7. Фрідріх Ніцше (1844−1900) Один з наймолодших філософів усіх часів завоював місце серед найвизначніших мислителів. Його помилково зараховують до прибічників фашистів, хоча насправді націоналісткою була його сестра, сам Ніцше не надто переймався життям навколо себе. Йому належить славнозвісний вислів «Бог мертвий». Ніцше у якомусь сенсі відтворив інтерес до філософії, оживив її. Перша його робота – «Народження трагедії». Через цю працю мислителя й досі називають «жахливим дитям» (enfant terrible) сучасної філософії.

Роман Інгарден8. Роман Інгарден (1893−1970) Поляк Роман Інгарден – учень Ганса-Жоржа Гадамера, однієї з найбільш значущих постатей у філософії ХХ століття. Реалістична феноменологія Інгердена донині не втратила свого значення, а праці Literary Work of Art та Ontology of the Work of Art є найкращими зразками естетичної феноменології.

Жан-Поль Сартр9. Жан-Поль Сартр (1905−1980) Його обожнюють у Франції. Він найвидатніший представник екзистенціалізму. «Буття і ніщо» – одна з найбільш суперечливих праць філософа, Біблія молодих інтелектуалів. Талановитий письменник врешті стає володарем Нобелівської премії (1964 рік). На думку його сучасників, жоден француз не може дорівнятися своїм внеском із тим, що дав світові Сартр.

Моріс Мерло-Понті10. Моріс Мерло-Понті (1908−1961) Мерло-Понті, в один час однодумець і товариш Сартра, відходить від екзистенційно-комуністичних поглядів та висловлює своє бачення проблеми у роботі «Гуманізм і терор». Дослідники справедливо вважають її близькою до фашистської ідеології. У збірнику есе автор критикує прибічників марксистської філософії. Слід зазначити, що на світогляд філософа величезний вплив справили праці Фрейда і представників гештальтпсихології. Базуючись на їхніх постулатах, він створює свою «феноменологію тіла». Згідно з нею, тіло не є ані чистим створінням, ані природною річчю. Тіло виступає як поворотний пункт між природою та культурою, між чужим і власним. Француза Мерло-Понті зараховують до найвидатніших мислителів періоду після Другої світової війни.