Топ-10 міфів про Сонце

1. Єгипетський Ра

Ра — давньоєгипетський бог сонця, верховне божество давніх єгиптян. Центром культу Ра був Геліополь, де його втілювали птахи Фенікс, бик Мневіс і обеліск Бен-Бен. Але з плином часу і розвитком єгипетської цивілізації культ бога Сонця поширився на всю країну і фараони стали іменувати себе синами Ра.

Згідно з єгипетськими міфам Ра пересувався по небу на кораблі і кожен день відроджувався заново.

2. Сонце обертається навколо Землі

У 150 році Птолемей створив свою геоцентричну модель устрою світу. За Птолемеєм центральне положення у Всесвіті займає нерухома Земля, навколо якої обертаються Сонце, Місяць, планети і зірки.

У своїй праці «Велика побудова» Птолемей виклав всі астрономічні знання стародавньої Греції та Вавилона і сформулював складну модель світу з епіциклом, яка була прийнята в західному і арабському світі до створення геліоцентричної системи Миколою Коперником в 1543 році.

3. Аполлон

Аполлон — у грецькій міфології золотокудрий бог — охоронець світла, покровитель наук і мистецтв, віщун. Уособлював Сонце.

Аполлон подорожував по небу на колісниці з вогненними кіньми кожен день і приносив світло всьому світу.

Складний образ Аполлона пояснюється тим, що Аполлон спочатку був божеством догрецьким, ймовірно, малоазійським. Його глибока архаїчність проявляється в тісному зв’язку і ототожненні з рослинним і тваринним світом. Постійні епітети Аполлона — лавр, кипарис, вовк, лебідь, ворон, миша. Але значення архаїчного Аполлона відступає на другий план у порівнянні з його значенням, як сонячного бога. Культ Аполлона в класичної античної міфології поглинає культ Геліоса і навіть потісняє культ Зевса.

У своєму творі «Народження трагедії» філософ Ніцше вводить такий термін як «Аполлонічний початок» і описує його як компонент культури, що символізує порядок, ясність і світло.

4. Віцліпуцлі — бог Сонця і Війни в ацтеків

Віцліпуцлі — бог сонця, бог війни і національний бог ацтеків, покровитель міста Теночтітлан. Ім’я бога в перекладі означає «колібрі півдня» і пов’язане з тим, що птах колібрі уособлює сонце у багатьох племен Центральної Америки.

Ацтеки вірили, що Віцліпуцлі постійно бився з темрявою і потребував постійного поповнення сил за допомогою жертвопринесення, які дозволяли Сонцю протриматися ще один 52-річний цикл.

5. 10 сонць

Згідно зі старокитайським міфологічним уявленнями, існувало не одне Сонце, — а десять. Вони жили на гілках дерева фусан (шовковиця) і виходили на небо по черзі. Одне з сонць сідало в палаючу колісницю, запряжену шісткою драконів, і спрямовувалося в небеса.

Але одного разу з гілок величезної шовковиці, яка росла на самому краю світу — в сяючій долині, всі десять сонць піднялися в небо. І тоді настала спека. Загинули хліба, посіви та дерева. Почалися страшні пожежі. Небезпека загрожувала не тільки людям і тваринам — сама Земля могла загинути. Потрібно було терміново навести порядок на небесах.

І тоді могутній імператор Китаю, рівний богам Яо взяв чарівний лук, стріли якого летіли так далеко, що губилися в неосяжній глибині простору, і передав його влучному і сильному стрілку І.

Удостоєний такої честі І по черзі підстрелив всі дев’ять сонць і залишилося на небосхилі тільки одне Сонце, чиї промені не були смертоносними для людей. Земля була врятована!

6. Ескімоські боги Місяця і Сонця

Эскимосы — коренной народ, населяющий территории от Гренландии и Нунавута (Канада) до Аляски (США) и восточного края Чукотки (Россия) — объясняют существование Солнца и Луны легендой о лунном боге Аннингане и его сестре-богине солнца, Малине.

Солярная богиня постоянно убегает от брата после раздора между ними (легенды варьируют причину). Это постоянное преследование — традиционное объяснение движения солнца и луны по небу. Когда Аннинган догоняет Малину происходит затмение.

7. Луг

Луг (в переклад з ірланд. «сяючий») надзвичайно популярний в ірландських сагах. Луг — це юний бог Сонця в шоломі, зі списом і з чарівним псом. Ці атрибути захищають і самого Луга і тих, хто просить його про допомогу. Луг з Божественною любов’ю допомагає людям розвивати в собі внутрішнього чарівника. Він також асоціюється з родючістю і забезпечує щедрий річний урожай. В кельтських легендах говориться, що Луг був чудовим ремісником, поетом, цілителем і взагалі майстром на всі руки.

8. Скандинавський бог Сонця

Фрейр тобто «пан» — у скандинавській міфології мудрий, добрий бог, володар моря, повітря, сонця, дощу і земної рослинності, до якого зверталися з благаннями мир і родючість. Як розповідають старі легенди Фрейр допомагає всім в нещастях і ні до кого не ставиться вороже.

Скандинавські казки розповідають, що Фрер їздив на золотисто-жовтому вепрі Гуллінбурсті («золотощетинний»). А ще в нього був чудовий корабель Скідбландір — найкращий у Скандинавії. Цей корабель міг бути величезним і помістити на своїх палубах всю свиту Фрейра — світлих ельфів — і всіх богів скандинавського пантеону, але якщо Фрейр кораблем не користувався, то він складав його у свою кишеню.

З ім’ям Фрейра пов’язана назва дня тижня п’ятниці в мовах германської групи (англ. Friday, нім. Freitag).

9. Сур’я

Згідно з Ведам Сур’ю шанували як носія світла, цілителя, а також як всевидюче око богів і небесного охоронця.

Цьому божеству присвячено безліч гімнів. Атрибут Сур’ї — колісниця, запряжена семи кіньми, що втілюють сонячні промені. Сур’ю зображують або з двома руками — в обох руках лотос або з чотирма, в трьох з яких Сур’я тримає лотос, чакру і мушлю, а четвертою робить захисний знак.

10. Ліза і Маву

Народ Фон, що населяє південну частину Беніну і народ Еве, що проживає на територіях Гани, Того і Беніну — вважають Лізу, сонячне божество, і Маву, місячне божество, близнюками.

Маву живе на заході, царює вночі, а Ліза живе на сході і головна вдень. Місячні і сонячні затемнення викликані відносинами Маву і Лізи. Маву уособлює мудрість світу, Ліза — силу.