Топ-10 найбільш відомих вулканів + Відео
Виверження вулканів — це стихійне лихо, яке завжди здавалося людству найстрашнішою і незрозумілою катастрофою. Несподіване тремтіння землі, викид каменів, попелу, що встеляє землю, палаюча лава, руйнівна і смертельно небезпечна, — все це призводило до паніки і жаху перед вулканами.
Сучасні вулкани — гори з вогнем, начебто не представляють особливої небезпеки; багато з них «сплять», і ми, начебто, звикли до подібного небезпечного сусідства. Але не можна забувати про те, що вони можуть почати діяти в будь-який момент.
Останні прояви активності індонезійського вулкану Мерапі в жовтні 2010 року — викиди з кратера забрали життя 240 людей — підштовхнули видання TIME TIME згадати найжахливіші виверження вулканів за всю історію людства, які забрали тисячі життів, поховали під товщею попелу міста, змінили обличчя планети.
Везувій
Везувій — діючий вулкан, який, здається, мирно «спить» на березі Неаполітанської затоки. Але Везувій вважається одним з найбільш небезпечних вулканів і таїть в собі приховану загрозу для сучасного міста, що розкинулося біля підніжжя гори. Є відомості про більш ніж 80 значних вивержень Везувія. Але найбільш відомий Везувій тим, що у 79 році н. е. його виверження знищило три давньоримських міста — Помпеї були засипані вулканічним попелом, місцями товщиною до 8 м, Стабія була залита лавою, а Геркуланум був змитий грязьовими потоками. Число жертв Везувію встановити неможливо — адже його активність стерла з лиця Землі все на своєму шляху, але археологи говорять про 2000 – 3000 загиблих.
Кракатау
Вулкан Кракатау причаївся на невеликому острові між Явою і Суматрою (Індонезія). Висота нинішнього вулкана 813 м. До виверження у 1883 році вулкан був значно вищим і представляв собою один великий острів. Однак найпотужніше виверження 1883 року зруйнувало острів і вулкан. Кракатау почав прокидатися в травні 1883 року, але всю свою приховану міць вулкан показав 26 серпня того ж року. Приблизно 20 куб. км. породи було викинуто в повітря з такою силою, що хмара пилу огорнула всю землю, а заграва від виверження відбилась у вечірній зорі по всьому світу, пофарбувавши обрій яскравим палаючо-червоним кольором. Вважається, що виверження Кракатау, щонайменше вдвічі перевершувало за силою наймогутніший ядерний вибух; звук вулканічного вибуху було чути за 4827 км. Для Яви і Суматри головною проблемою стало не саме виверження, а цунамі, яке воно спричинило. 27 серпня 1883 цунамі заввишки 40 м. обрушилось на густонаселені острова. Велика хвиля забрала життя 36000 осіб. Майже цілий рік на островах випадали густі опади у вигляді пемзи і попелу. Кракатау зник, але в 1927 році на його місці сталося підводне виверження, що породило Анак-Кракатау («Дитя Кракатау»). Новий вулкан піднявся на 9 метрів вище рівня моря вже через кілька днів після виверження. Вулкан є активним, невеликі виверження відбуваються регулярно, починаючи з 1994 року. На сьогоднішній день висота вулкана становить близько 300 метрів. Останнє виверження почалося в квітні 2008 року і тривало до вересня 2009 року. Вулкан вивергав гарячі гази, камені і лаву.
Сент-Хеленс (гора Святої Єлени)
Відома своєю незайманою красою гора Сент-Хеленс (штат Вашингтон, США) є наймолодшою і однією з найменших серед Каскадних гір, які входять до складу вулканів Тихоокеанського вогняного поясу. В давнину індіанці, що жили неподалік від гори, не наближалися до неї. Вони називали гору Лувала-Клу, що означає «Гора, що димить». Вчені чули їхні розповіді про стародавні жахливі виверження, але не брали їх до уваги, вважаючи ці розповіді легендами. До свого пробудження в 1980 році Сент-Хеленс спав 123 роки. 20 березня 1980 в районі Сент-Хеленс було зафіксовано землетрус потужністю 4,1 бали за шкалою Ріхтера з епіцентром, розташованим в надрах вулкана. Цій події не надали особливого значення. Однак через п’ять днів альпіністам було заборонено здійснювати сходження на гору. 27 березня, після стількох років мовчання, гора знову ожила. З кратера, який утворився в результаті вибуху, на висоту 3 км зметнувся фонтан попелу. Енергія, яка вивільнилася від катастрофічного вибуху вулкана, відповідала енергії 500 атомних бомб подібних до тієї, яка була скинута на Хіросіму, або 10 мільйонам тонн тротилу. Площа в 600 кв км вигоріла і тепер нагадувала місячний ландшафт. Цей жахливий вибух забрав життя 62 осіб. Деякі з них були вчені, що перебували тут, щоб реєструвати те саме лихо, яке і згубило їх. На постраждалій від виверження території були повністю знищені флора і фауна. За офіційними даними, загинуло більше 5000 оленів, 1500 американських лосів, 200 ведмедів, тисячі птахів, риб і гризунів. Територія гори була повністю спустошена. Є численні наукові свідчення, що життя Сент-Хеленс як діючого вулкана ще далеко не скінчилося.
Тамбора
Виверження в Індонезії в 1815 році вулкана Тамбора є найпотужнішим з усіх відомих історії. Його наслідки відчувалися навіть рік потому: 1816 рік отримав у всьому світі назву «рік без літа». У 1815 р. на острові Суматра в Індонезії відбулось грандіозне виверження вулкана Тамбора. Про його пробудження в 1812 р. сповістили перші струмені газу поблизу вершини вулкана. Згодом вони ставали щільнішими і темнішими, а 5 квітня 1815 стався сильний вибух. Гул рознісся на 1400 км; все небо вкрилося зловісною чорною пеленою. Лавини попелу впали не тільки на острів Суматра, але і на Ломбок, Балі, Мадуро і Яву. Вулкан Тамбора побив усі можливі рекорди — його виверження стало найбільшим за останні 10000 років за обсягом виверженого вулканічного матеріалу, за кількістю людських жертв (безпосередньо при виверженні загинуло близько 10 000 осіб, до 80 000 померло від голоду і хвороб внаслідок виверження) і за глобальним впливом на клімат Землі. Виверження Тамбори — це єдине історичне виверження, яке за шкалою вулканічних вивержень отримало показник 7 із 8 можливих. У результаті виверження була повністю знищена розвинена культура Тамбора, яка тривалий час існувала на острові. Останнім виверженням, яке можна було б порівняти із потужним виверження Тамбори, за оцінками геологів, було виверження вулкана в Новій Зеландії близько 27 тис. років тому, в результаті якого утворилося озеро Таупо.
Мауна-Лоа
Вулкан Вулкан Мауна-Лоа («довга гора») — активний щитовий вулкан, розташований на Гавайських островах, США. Мауна-Лоа — найбільший вулкан у світі. Його діаметр становить 200 км. Цей велетень височіє над океаном на 4169 метрів, проте його підошва знаходиться під водою. Для Мауна-Лоа характерні часті виверження (останнє сильне відбулося в 1950 році), при яких у кратері виникає лавове озеро, а на схилах по тріщинах розливаються потоки лави. Але тим не менш сьогодні на схилах вулкана розкинулися плантації.
Ейяф’ятлайокютль
Безіменний вулкан, що знаходиться під ісландським льодовиком Ейяф’ятлайокютль (ісл. Льодовик острівних гір) вважався сплячим до весни минулого року, коли події в Ісландії зупинили життя на всій планеті. Виверження вулкана почалося 21 березня 2010 року, а 14 квітня виверження стало більш інтенсивним і з кратеру вулкану стався викид хмари вулканічного попелу. Хмара знялася у верхні шари атмосфери на висоту від 6 до 10 км і почала активно просуватись на схід. Виверження вулкана Ейяф’ятлайокютль призвело до припинення авіасполучення в Європі та скасування десятків тисяч авіарейсів, що коштувало авіаіндустрії більше $ 1 млрд. Ейяф’ятлайокютль став першим у світі вулканом, який вирішили забетонувати. Вулкан Ейяф’ятлайокютль розташований в 12 км на захід від іншого підлідного вулкана Катла, який є більш активним. Виверження Ейяф’ятлайокютль у 920, 1612, і 1821 – 1823 роках передували виверженню Катла. Деякі геофізики Ісландії припускають, що виверження Ейяф’ятлайокютль в 2010 році можуе бути пусковим механізмом для виверження Катла.
Volcano Eruption in Iceland from O Z Z O Photography on Vimeo.
Мон-Пеле
Вулкан Мон-Пеле знаходиться на Мартиніці, одному з найкрасивіших островів Карибського моря. На початку ХХ століття французький порт Сент-П’єр, який безтурботно розкинувся біля підніжжя вулкана-вбивці, розвивався як економічний центр острова, населення якого налічувало 28 тисяч осіб. У затишному Сен-П’єрі ніхто не здогадувався про майбутню катастрофу. Мон-Пеле представляв собою частину мальовничого ландшафту, і ніхто не звертав на нього особливої уваги. Вулкан не подавав ознак життя, і ніхто не бачив причин його остерігатися. Пробудження вулкана почалося в квітні 1902 року, а катастрофа вибухнула через місяць. Виверження сталося раптово. З тріщини біля підніжжя вулкана вирвалась величезна кучерява хмара сіруватого кольору, що складалась з розпорошеної лави, пару і газів. По всіх напрямках вулкан борознили блискавки. Хмара скотилась схилом і ринула на місто Сен-П’єр. Ураган розпечених газів і попелу в кілька хвилин зніс вщент квітуче місто і знищив у гавані 17 пароплавів, що стояли біля причалу. Все населення і тварини були вбиті розпеченими газами, дерева вирвані ураганом і випалені. З усіх мешканців міста уціліли тільки дві людини — ув’язнений злочинець та чоловік, який мешкав на околиці міста.
Тіра
Більшість островів в Егейському морі виникли в результаті вулканічної активності. Один з таких островів, що входить до архіпелагу Кіклади, це Тіра. В давнину острів називався Стронга (Круглий) завдяки своїй формі, оскільки вулкан на той час ще не почав своєї руйнівної діяльності. Проте близько 3600 років тому відбулося страшне виверження, що змінило не тільки острів, але і всю історію стародавнього світу. Острів Тіра належав егейцям, які побудували на острові свою державу, а в гавані біля підніжжя гірського острова вони розмістили свій всесвітньовідомий флот. Раптове і катастрофічне виверження вулкана Санторін знищило столицю егейцев Тіру. Вулкан вивергнув колосальну кількість розжареного попелу і пемзи, спустошив своє нутро. Не витримавши власної ваги величезний вулканічний конус звалився разом зі спустошеним містом у гігантську морську прірву. Утворилася гігантська хвиля цунамі, яка змила майже всі прибережні міста і селища. Егейська цивілізація припинила своє існування. Гора Санторін зникла. Величезну овальну прірву — кальдеру вулкана заповнили води Егейського моря.
Руїс
Руїс знаходиться на території колумбійського штату Ліба. Його висота становить 5400 м. Руїс входить до складу гірського вулканічного ланцюга Анд і вважається найбільш активним вулканом на півночі Південної Америки. Виверження, яке відбулося в листопаді 1985 року, за лічені хвилини якого під уламками вулканічних вивержень загинуло 21 000 осіб, було далеко не першим. Вулкан вже давав волю своїй люті в 1595 і 1845 роках. Але те, що відбувалося в Армеро в листопаді 1985 року, швидше нагадувало кінець світу. Хоча саме виверження було відносно невеликим, вулканічні потоки і викид гарячої породи призвели до танення обширних льодовиків і вічних снігів на вершині вулкана. Це танення викликало гігантський лахар — грязьовий потік. Схилами Руїса ринули потоки каміння, води та льоду. Цей смертоносний потік накрив місто Армеро, і всі мешканці міста та околиць загинули у вируючому місиві грязі. Пробуджений Руїс знищив усе навколо себе в радіусі 150 км, завдавши колосальних збитків кавовим плантаціям. Вулкан продовжує загрожувати навколишнім поселенням і містам. Найбільш ймовірною загрозою при цьому є невеликі виверження, які, проте, можуть дестабілізувати льодовик і викликати лахари.
Пінатубо
Пінатубо — активний вулкан, який мирно спав протягом 611 років на філліпінському острові Лусон. Місцеві жителі навіть забули про те, що живуть біля підніжжя вулкана, тому що вважали його неактивним аж до 1991 року. Тоді від виверження і його наслідків загинуло як мінімум 875 чоловік. Виверження знищило стратегічну базу ВПС США Кларк, розташовану в 18 км від Пінатубо і військово-морську базу США. Околиці вулкана були спустошені вулканічними потоками і лахарами. Виверження було визнано одним з найсильніших у XX столітті. Розвиток активності Пінатубо відбувався дуже стрімко. За кілька днів виверження було викинуто близько 10 куб км гірських порід. Інтенсивність викиду вулканічних порід перевищувала 300 тис. куб м/сек. Виверження Пінатубо отримало 6 балів за шкалою вулканічних вивержень. За оцінками геологів, енергія цього виверження в 10 разів перевершувала енергію виверження Сент-Хеленс (1980). Наслідки виверження Пінатубо були відчутні по всьому світу. Воно призвело до найпотужнішого викиду аерозолів у стратосферу з часів виверження вулкана Кракатау в 1883 році. Протягом наступних місяців в атмосфері спостерігався глобальний шар сірчанокислотного туману. Було зареєстровано падіння температури на 0,5°C і надмірне скорочення озонового шару, зокрема, утворення особливо великої озонової діри над Антарктидою..
І наостанок, до Вашої уваги відео, яке зображує нещодавню активність вулкана Мерапі — найбільшого в Індонезії діючого вулкана, розташованого на острові Ява неподалік від міста Джок’якарта.
Merapi Volcano — Yogjakarta, Indonesia — Eruption Timelapse from Robin Fenlon on Vimeo.
